Жити разом у мирі та злагоді

Ця стаття є частиною більшого дослідницького проекту, який зосереджується на зростанні етнічного малайського націоналізму та переваги в Малайзії. Хоча зростання етнічного малайського націоналізму можна пояснити різними факторами, ця стаття особливо зосереджена на законі про навернення в іслам у Малайзії та на тому, чи посилив він настрої етнічної переваги малайців. Малайзія — багатоетнічна та багатоконфесійна країна, яка здобула незалежність у 1957 році від Британії. Малайці, будучи найбільшою етнічною групою, завжди вважали релігію ісламу невід’ємною частиною своєї ідентичності, що відокремлює їх від інших етнічних груп, привезених до країни під час британського колоніального панування. Хоча іслам є офіційною релігією, Конституція дозволяє мирно сповідувати інші релігії немалайськими малайзійцями, а саме етнічним китайцям та індійцям. Однак ісламський закон, який регулює мусульманські шлюби в Малайзії, передбачає, що немусульмани повинні прийняти іслам, якщо вони хочуть одружитися з мусульманами. У цій статті я стверджую, що закон про навернення в іслам використовувався як інструмент для посилення настроїв етнічного малайського націоналізму в Малайзії. Попередні дані були зібрані на основі інтерв'ю з малайськими мусульманами, які одружені з немалайцями. Результати показали, що більшість респондентів малайців вважають навернення в іслам обов'язковим, як того вимагає ісламська релігія та державне законодавство. Крім того, вони також не бачать причин, чому немалайці будуть заперечувати проти прийняття ісламу, оскільки після одруження діти автоматично вважатимуться малайцями відповідно до Конституції, яка також передбачає статус і привілеї. Погляди немалайців, які прийняли іслам, базувалися на вторинних інтерв’ю, проведених іншими вченими. Оскільки бути мусульманином асоціюється з малайцем, багато не-малайців, які навернулися, відчувають себе позбавленими почуття релігійної та етнічної ідентичності та відчувають тиск, щоб прийняти етнічну малайську культуру. Хоча зміна закону про навернення може бути складною, відкритий міжконфесійний діалог у школах і державних секторах може стати першим кроком до вирішення цієї проблеми.